Сили оборони України розпочали новий, вкрай ефективний етап безпілотної війни. Змістивши фокус із масованих атак по глибоких стратегічних нафтопереробних заводах на території РФ, українська армія перейшла до методичного знищення локальних логістичних мереж та фронтового постачання. Ця кампанія вже паралізувала ключові транспортні артерії окупантів, спровокувала дефіцит пального в Криму та змусила російське командування вводити ліміти на боєприпаси для своєї артилерії. Від дороги життя до зони ураження
Головним інструментом забезпечення окупаційних військ на півдні України є так званий сухопутний коридор — траса Р-280 “Новоросія” (Ростов-на-Дону — Маріуполь — Мелітополь — Сімферополь). За оцінками французького OSINT-дослідника Клемана Молена з центру Atum Mundi, ця дорога є “основою російської окупації на півдні”.
Проте завдяки роботі українських операторів БПЛА маршрут перетворився на смертельну пастку:
· Лише від початку травня українські безпілотники (зокрема ті, що використовують елементи машинного зору) атакували близько 300 вантажівок, серед яких понад 30 великих паливозаправників.
· Через катастрофічні втрати транспорту на початку червня окупаційна влада видала наказ про офіційну заборону регулярних та нерегулярних пасажирських перевезень ключовими трасами Р-280 та Р-150 (Бєлгород — Старобільськ — Маріуполь). Росіяни фактично визнали, що більше не контролюють небо над своїми тиловими комунікаціями.
· Військові вантажі, які раніше безперешкодно рухалися цими шляхами, тепер або знищуються, або затримуються через страх цивільних перевізників виходити в рейс. Ізоляція Криму
Параліч логістики миттєво відгукнувся в окупованому Криму. Оскільки поромні переправи стали надто ризикованими після серії ударів ЗСУ, а рух Керченським мостом постійно обмежується, перерізання сухопутного коридору призвело до масштабного дефіциту пального на півострові.
Щоб остаточно заблокувати забезпечення півострова, українські сили відновили удари по вузлових інфраструктурних об’єктах. Зокрема, 7 та 9 червня 2026 року ЗСУ здійснили успішні атаки на Чонгарський міст, який з’єднує Херсонщину з Кримом. Окупаційна влада (зокрема колаборант Володимир Сальдо) була змушена визнати перекриття руху та спрямовувати залишки транспорту в об’їзд через Армянськ.
Цікаво, що для цих ювелірних атак ЗСУ почали використовувати новітні українські розробки. За даними військових, об’єкт атакували, зокрема, за допомогою важкого дрона-камікадзе «Бегемот», який був уперше презентований вітчизняними виробниками наприкінці травня. Артилерійський голод РФ
Логістичний колапс у тилу вже має прямі наслідки на лінії бойового зіткнення. Речник Сил оборони Півдня Владислав Волошин підтвердив, що успішні удари по маршрутах та складах призвели до запровадження лімітів на використання артилерії російською армією.
· Кінець тактики “вогневого валу”: Якщо раніше росіяни могли годинами засипати українські позиції снарядами до повного їхнього знищення, зараз такі випадки стали рідкістю через фізичну нестачу БК на передовій.
· Зміна тактики: Через дефіцит артилерійських снарядів ворог змушений компенсувати вогневу міць авіаційними ударами, використовуючи керовані авіабомби (КАБ).
Тактика “логістичного задушення”, яку зараз застосовують ЗСУ, є класичним прикладом асиметричної війни. За допомогою відносно дешевих безпілотних систем Україна руйнує кровоносну систему російської армії на півдні. Неможливість безпечно доставити пальне та боєприпаси не лише нівелює чисельну перевагу ворога на фронті, але й завдає колосального психологічного удару як по російських військових, так і по окупаційних адміністраціях.
