Програшна ставка на Росію Наприкінці квітня 2026 року повстанські сили,ісламісти з угруповання JNIM та туарезькі сепаратисти з Фронту визволення Азаваду, провели скоординовані атаки одразу в кількох регіонах Малі.
Атаки охопили ключові міста: Кідаль, Гао, Мопті, Севаре та навіть район столиці Бамако. Повстанці використовували автомобілі з вибухівкою, безпілотники та штурмові групи.
Найрезонанснішим епізодом цих подій виявилсяліквідація міністра оборони країни Садіо Камари, якого вважали ключовим союзником Росії. Він загинув унаслідок вибуху біля власного будинку.
Майже одночасно поблизу Гао було збито російський військовий гелікоптер (ймовірно Мі-35 або Мі-8). Попередньо йдеться про ураження із ЗРК: усі, хто перебував на борту, загинули;
Окрім того, російський Африканський корпус (структура, що прийшла на зміну ПВК Вагнер) змушений був відступити з важливого міста Кідіаль,символічного центру північного регіону, пише TheGuardian.
При цьому видання нагадує: Малі є не просто ще однією країною з конфліктом, це частина ширшої боротьби за вплив у Сахелі, стратегічному регіоні Африки, куди ще входять Нігер та Буркіна-Фасо. У всіх трьох країнах владу контролюють військові після переворотів у період з 2021 по 2023 рік.
Ці країни звернулися до Москви за підтримкою у сфері безпеки, при чому влада Малі розірвала співпрацю із Францією та ООН.
До речі, російські структури (раніше ПВК Вагнер, тепер Африканський корпус) мають доступ до родовищ в обмін на військову підтримку. Загалом із початку повномасштабної війни проти України РФ заробила щонайменше 2,5 млрд долл. на африканському золоті (не лише Малі, а також ЦАР і Судан). За окремими оцінками, це давало близько 100 млн щомісяця доходу від золотих операцій у Африці.
Й ось вже новий поворот, нова фаза розвитку подій у Малі. Вони показують, що ставка на РФ не спрацювала: малійські повстанці не лише зберегли силу, а й змогли координувати масштабні наступи, фактично прорвавши оборону влади. Як буде “Ruszkikhaza!” на бамбарській (мова Малі) То хто ж і за що бореться у Малі?
Тут переплелися одразу кілька конфліктів. По-перше, це пов’язані з Аль-Каїдою ісламісти (JNIM), котрі прагнуть створення ісламської держави. Водночас місцеві туареги (FLA) борються за незалежність регіону Азавад на півночі країни.
При цьому військова хунта Малі утримує владу після переворотів, а РФ підтримує цей уряд через військових інструкторів і найманців. Фактично, це багаторівнева війна: громадянська, антиурядова і геополітична одночасно.
Тож Малі стало ареною боротьби кількох глобальних гравців. Це вже згадана Росія, що намагається закріпитися через військову присутність і доступ до ресурсів (золото, уран), а також Франція та ЄС, котрі втратили вплив після виведення військ, однак прагнуть повернення позицій.
Розташування Малі дає доступ до всього Сахелю: це коридори до Нігеру, Буркіна-Фасо, Лівії; можливість перекидати сили і ресурси; контроль над зонами, де діють ісламістські угруповання. Це дуже важливо для розширення російської присутності в Африці.
Та зацікавлені у стримуванні китайсько-російського впливу тут і США. Окрім того, Туреччина також активно розширює військово-технічну співпрацю з африканськими країнами.
Водночас і регіональні гравці (ECOWAS, сусідні держави) побоюються поширення нестабільності, й теж намагаються якось впливати.
