Потрібні не лише робітники За І квартал 2026 року українські працедавці через Держслужбу зайнятості запропонували 1,5 тис. вакансій з можливістю надання житла. Якщо ж рахувати спільно з пропозиціями сервісів з пошуку роботи, то Єдиний портал вакансій має майже 4 тис. таких пропозицій.
Майже половина вакансій із житлом, що надійшли від початку року, вже укомплектована. Водночас нові пропозиції додаються щодня, і станом на квітень на Єдиному порталі вакансій доступно їх понад 800.
Найбільше таких вакансій з’явилося в столиці – 260 та Київській обл. – 200. Також велика кількість запрошень на роботу з житлом надійшло у Львівській обл. – 150 та на Дніпропетровщині – 144.
Найвищий рівень зарплати за такими вакансіями – від 65 до 125 тис. грн – пропонують Сили оборони. Водночас на ринку представлено чимало цивільних подібних пропозицій: роботодавці шукають лікарів, водіїв, медичних братів і сестер, кухарів.
Зарплата за цивільними вакансіями дещо нижча, і становить від 22 до 50 тис. грн. Серед них – монтажник, майстер з ремонту, рецептурник, вантажник, тракторист, технічний директор, працівник з комплексного обслуговування сільськогосподарського виробництва, кондитер. “Зарплата – залишається одним із ключових інструментів конкуренції роботодавців за робочу силу в умовах стійкого кадрового дефіциту. Від наміру бізнес переходить до активних дій. Якщо торік підвищення зарплати на 2025 рік планували 35% роботодавців, то фактично підвищили її 45%. В 2026 року планують збільшення зарплат 56% роботодавців в середньому на 10-20%”,- пояснила директор Державної служби зайнятості Юлія Жовтяк. За даними Держслужби статистики, у січні-лютому 2026 року середньомісячний розмір зарплати штатних працівників становив 28 тис. грн, що на 5 тис. грн більше, ніж у січні-лютому 2025 року. Структурне безробіття Загальна ситуація на українському ринку праці у 2026 році характеризується такими ключовими ознаками:
– кількість залучених працівників трохи скоротилася;
– обсяг доступних трудових ресурсів залишається низьким, за багатьма напрямками відчувається брак спеціалістів;
– рівень оплати праці демонструє зростання.
Згідно зі статистичними даними, у лютому 2026 року в штаті підприємств працювало 5,4 млн осіб. Це на 51 тисячу менше порівняно з аналогічним періодом 2025-го, проте на 10 тисяч більше за показники січня поточного року.
Аналізуючи сектори економіки, найбільший відтік кадрів зафіксовано в агропромисловому комплексі, освітній галузі, логістиці, а також у сферах культури, спорту та дозвілля. Натомість позитивна динаміка щодо кількості персоналу спостерігається в індустріальному секторі, енергетичній системі, IT та комунікаційних технологіях.
У територіальному аспекті суттєве зменшення найманого персоналу відбулося в Києві, а також у Вінницькій та Донецькій областях. Водночас західні регіони країни (зокрема Львівщина, Волинь, Закарпаття та Івано-Франківщина) демонструють приріст офіційно працевлаштованих осіб.
На консолідованому ресурсі вакансій, що включає дані популярних рекрутингових платформ (таких як work.ua, robota.ua тощо), на початку квітня 2026 року було опубліковано 226 тисяч оголошень про роботу. Це на 2% нижче за торішні показники на ту ж дату.
Через трансформацію економічної моделі посилюється структурне безробіття. Нині в багатьох галузях бракує професіоналів, тоді як компетенції осіб, що шукають роботу, часто не відповідають сучасним вимогам.
Ситуацію ускладнює нерівномірність у розрізі областей. Найгостріший дефіцит відчувається серед представників робочих спеціальностей: швачок, електриків, сантехніків, залізничників, зварювальників та автослюсарів. Також критично бракує медичних працівників, зокрема терапевтів, педіатрів та сімейних лікарів.
Додатковим фактором проблем із заповненням вакансій є мобілізація чоловіків. Якщо до початку бойових дій жінки становили трохи більше половини безробітних (55%), то зараз їхня частка в структурі шукачів роботи зросла до 81%. Територіальна нерівність і гранти Через війну, міграційні процеси та призов до лав ЗСУ пропозиція на ринку праці залишається мінімальною. За даними ООН, за межами країни перебуває приблизно 5,9 млн українців, які виїхали після повномасштабного вторгнення. Більшість із них – 5,4 млн осіб – знайшли прихисток у європейських державах, зокрема в Німеччині, Польщі, Чехії, Британії, Іспанії та Італії. У статево-віковій структурі біженців 44% припадає на жінок, 26% – на чоловіків і 30% – на дітей.
За даними на 1 квітня 2026 року в пошуку роботи перебували 141 тисяча громадян, з яких 97 тисяч мали офіційний статус безробітних. У середньому по країні на 10 претендентів припадає 16 вакантних місць.
Проте регіональний дисбаланс є дуже значним. Наприклад, у столиці на одного претендента припадає 23 пропозиції, на Львівщині – 3, на Київщині та Дніпропетровщині – по 2. Водночас у Миколаївській області кількість шукачів удвічі перевищує запит роботодавців, на Херсонщині – майже втричі, а на Донеччині – у шість разів.
Протягом цього року до громадських та тимчасових робіт уже були залучені 6,9 тисячі осіб, а до суспільно корисних проєктів – 22,9 тисячі.
