Море хвилюється раз… За міжнародними визначеннями, тіньовий флот є мережею суден, задіяних в обході нафтових санкцій проти РФ, ці кораблі часто не мають належного технічного стану та правового статусу. І саме ці судна тепер опинилися у зоні особливої уваги європейських морських адміністрацій.
Що ж, Балтійське море поступово перестає бути зручним коридором для російських нафтових танкерів, працюючих в обхід міжнародних санкцій. У 2024-2025 роках європейські держави перейшли від політичних заяв до скоординованих правових дій, що фактично унеможливлюють безконтрольне пересування так званого тіньового флоту РФ у регіоні.
І йдеться тут не про класичну військову блокаду, а про юридичне “вичавлювання” небезпечних і нелегальних суден із одного з найчутливіших морських басейнів Європи.
Ключовим етапом стала спільна заява 14 європейських країн, розташованих уздовж Балтійського та Північного морів (Бельгія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція і, нарешті, “королева морів” Велика Британія).
У документі прямо наголошується: усі судна, що здійснюють прохід цими водами, зобов’язані безумовно дотримуватися норм міжнародного морського права. У заяві окремо підкреслено, що танкери повинні мати дійсний прапор конкретної держави, володіти повним пакетом суднових документів, зокрема чинним страхуванням, а також відповідати базовим вимогам технічної та навігаційної безпеки.
Як наголошують уряди країн-учасниць цієї ініціативи, судна, котрі не відповідають цим критеріям, можуть бути кваліфіковані як stateless vessels, як посудини без державної належності. А це, своєю чергою, відкриває можливості для їх інспекції, затримання або ж обмеження руху у національних водах.
Чому саме Балтійське море? Цей регіон є одним із ключових маршрутів експорту російської нафти та нафтопродуктів. Саме тут активно працюють старі танкери з непрозорою структурою власності, часто змінюючи прапори, користуючись сумнівними страховими компаніями, вимикаючи або маніпулюючи навігаційними системами.
До того ж, європейські країни прямо вказують на зростання ризиків для екологічної та навігаційної безпеки, а також на загрозу критичній морській інфраструктурі. Тому посилення контролю подається як захід захисту не лише санкційного режиму, а й самого морського простору Європи. Що це, якщо не блокада? Втім право на “невинний прохід” Балтикою зберігається для суден, котрі повністю відповідають нормам міжнародного права. Обмеження стосуються не національної приналежності як такої, а системних порушень правил судноплавства.
При цьому важливо, що європейські держави свідомо уникають терміну “блокада”, й формально Балтійське море залишається відкритим для міжнародного судноплавства. Проте на практиці для тіньового флоту тут створюється режим підвищеного контролю, котрий різко знижує економічну доцільність подібних рейсів.
До речі, сама інформація про блокаду спирається на публікацію, розміщену на сайті міністерства транспорту Великобританії, пише Антикор.
Однак варто зазначити: з цього тексту не випливає, що 14 європейських країн ухвалили рішення про захоплення суден тіньового флоту. У документі лише міститься звернення до “міжнародної морської спільноти та національних органів влади” із закликом вжити заходів проти практики, коли судна змінюють прапори, вимикають транспондери, працюють без документів, визнаних у Європі, або порушують, на думку підписантів, інші норми.
У документі також прямо зазначено: ці заходи ґрунтуються на Конвенції ООН з морського права (UNCLOS), котра дозволяє державам реагувати на порушення вимог безпеки, фальсифікацію документів або відсутність законного прапора.
Таким чином, обмеження мають не політичний, а правовий характер, що ускладнює для Росії можливість оскарження таких дій на міжнародному рівні.
У підсумку Балтійське море не оголошене закритою зоною, але для російського тіньового флоту воно дедалі більше перетворюється на ризикований і майже непрохідний маршрут. Європа демонструє: санкції можуть працювати не лише через заборони, а й через точне й жорстке застосування. Як гукають, так і відгукується Росіяни ж на все це поки що, ніби набравши балтійської води до рота, відмовчуються. Просочуються лише фрагменти обурення й злості, котрі нині циркулюють з цього приводу у Кремлі.
Так, окремі міжнародні повідомлення наголошують, що критика Москви посилювалася кожного разу після інцидентів із захопленням танкерів, підозрюваних у обході санкцій: наприклад, французькі дії проти танкеру Grinch у Середземному морі викликали різку реакцію Кремля. Й, за повідомленням AP News, російський президент Путін раніше називав інцидент із затриманням танкеру Boracay “актом піратства”.
Але в цілому росіяни принишкли і помовчують. Дехто з експертів, до речі, пов’язує це, у тому числі, й зі зростаючою рішучістю європейців перекрити агресору кисень на Балтиці.
І посиленням тиску на Росію, мабуть частково й пояснюється поширення чуток про так зване “енергетичне” тижневе перемир’я, вже підтверджене навіть самим президентом США Дональдом Трампом у притаманній йому шоу-манері.
Що ж, це версія життєздатна, на відміну від самого факту перемир’я. Але все одно означає абсолютний глухий кут для Кремля. “Цікава заява Трампа про те, що він попросив Путіна припинити удари по Києву та інших українських містах. І той ніби погодився. Тепер, коли Трамп оголосив про це публічно, у Путіна два шляхи, і обидва погані. Якщо він відновить удари по цивільній українській енергетиці, це буде удар і по репутації Трампа, і американський лідер буде змушений якось відповідати. Звісно, не тому, що Трамп рішуче налаштований до Росії, а тому що треба показувати цю рішучість своїм американським виборцям, які скоро голосуватимуть за кандидатів до Конгресу”, – пише з цього приводу у соцмережі політолог Сергій Таран. Якщо ж Росія не відновить удари, цим Путін покаже свою слабкість і залежність від Трампа, котрий для нього виявиться більшим авторитетом, аніж “власні упороті рашисти, які закликають саме під час морозу бити по українських містах”, – продовжує експерт. “Нових очків у ставленні республіканців до Путіна це точно не додасть”, – зауважує він. Ірина Носальська
